Миколаївська школа... За роки існування була вона і земською, і середньою, і середньою загальноосвітньою. Незмінним залишалося лише одне – вчителі та учні, які навчали і навчалися, працювали, зростали і одержували в її стінах путівку в життя.

            Як і у більшості шкіл району у Миколаївці спочатку працювала початкова церковно-приходська школа, потім – земська. В середині 30-х років вона стала середньою. Навчання відбувалося у 4 приміщеннях, постільки учнів було дуже багато. Основний корпус знаходився при в’їзді в село. Приміщення було гарне, дбайливо обсаджене деревами, ялинами; у дворі був басейн. Після початку війни учні ще відвідували школу у 1941 році. Вимушена перерва у заняттях була у 1942-1943 рр.

            Повоєнна школа почала працювати у 1944 році. По віддалених селах діти відвідували початкові класи, у яких викладали по 2 вчителі, а в 5 клас учні приходили у Миколаївську СШ.

            Приміщення довоєнної школи було зруйноване, тому навчальний процес проходив у 7 пристосованих приміщеннях із земляними підлогами, з пічним опаленням, за яке слугували курай і сухий бур’ян.  Учнів було багато, більше 700 чоловік. Роботу вчителів ускладнювала повна відсутність підручників, зошитів ,- все це заміняли... газети. Але, незважаючи на це, як згадує вчителька-пенсіонерка Дяченко В.Я. „діти були дисципліновані, щодня відвідували школу, намагалися добре навчатися, брали активну участь у суспільно-корисній праці.”

            Більше 10 років не було типового приміщення. Лише після реформування МТС, деякі будівлі були передані під школу. І розпочалося будівництво нових приміщень. Одне з них було здане в експлуатацію у 1954 році (початкова школа) і у 1962 – основний корпус. Окрім будівельників кожного дня на новобудовах працювали і вчителі.

            Миколаївські учні отримали нову школу із гарними, світлими класами, забезпечену всім необхідним для навчання; навіть був кінь та бричка.

Йшов час, багато випускників вийшло зі стін Миколаївської середньої... А поряд зростала нова красуня-школа, яка відкрила свої двері для школярів у 1988 році. Всі старі будівлі зруйновано і вивезено, крім приміщення початкової школи, де зараз знаходиться церква, та будинку Бурду кайла (колишнього місцевого поміщика), у якому раніше були розміщені шкільні майстерні та бібліотека, а побудовані вони були в 1890 році.

У 1944 році, коли школа відновила свою роботу – вчителів не вистачало. Викладали по декілька предметів. Але до 1944 року школа майже повністю укомплектована педагогічними кадрами. Цей показник і сьогодні помітно вирізняє її з-поміж інших шкіл району.

У 1944 році школу очолив Ісай Роман Федорович. До війни директором був Куліковський І.М. Працювала вчителем української мови та літератури  Цупрова Є.М., вчителем іноземної мови Пузир В.Я., російську мову та літературу викладав Конопіцин Д.М. Повернулась з німецької неволі Устименко М.Л. – учитель початкових класів, із евакуації з Узбекистану – Пойда П.Ф., вчитель математики. Як прекрасного історика згадують Мишуренка Г.Є., російську мову і літературу викладала Катіба О.О. Повернувся з фронту і був призначений директором школи (1946 рік) Андрущенко Антон Іванович, якого змінив на посаді Дима Михайло Дмитрович. Пізніше директором став Маханько Іван Єгорович, який займав посаду до 1970 року.

У школі викладали історики Щуковський В.П., Карамушка Є.С.

З’явилася ціла плеяда молодих вчителів: Компанієць К.О.- вчитель української мови та літератури, Лисак Л.К. – вчитель російської мови та літератури. Працюють Дуплій В.К., Дуплій Я.П.

У 1949 році до школи прийшов працювати учитель музики і фізичної культури Дяченко В.Г.  Довгий час працював разом зі своєю дружиною Перехрест О.Х.

Протягом багатьох років директором був Голубенко Павло Дем’янович, вчитель фізики. З середини 80-х школу вперше очолила жінка – вчитель іноземної мови Карпачова Р.В. Їй на зміну прийшла у 1996 році Кузьміч Галина Василівна, вчитель фізики. З 2008 року директором є Мануйленко Світлана Василівна. Сьогодні під її керівництвом працює 23 учителя. 18 з яких – випускники Миколаївської ЗОШ.

Різні завдання виконували педагогічні колективи всіх поколінь. Але незмінним залишається відчуття любові до своєї школи,  до учнів, які, як і діти для своїх батьків, - у нас найкращі.